чирчик

чи́рчик

-у, ч., діал.

Червець (див. червець II 2)).

Значення в інших словниках

1. чирчик — ЧИ́РЧИК¹, у, ч., діал. Червець (див. че́рве́ць² 2). Сонечко сходило на ліси, на гори, і чирчиком їх багрило (Марко Черемшина). ЧИ́РЧИК² див. че́рчик.  Словник української мови у 20 томах
2. чирчик — чи́рчик 1 іменник чоловічого роду червець — фарба діал. чи́рчик 2 іменник чоловічого роду, істота чернець розм.  Орфографічний словник української мови
3. чирчик — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.  Словник синонімів української мови
4. чирчик — ЧИ́РЧИК, у, ч., діал. Червець ( див. че́рве́ць² 2). Сонечко сходило на ліси, на гори, і чирчиком їх багрило (Черемш., Тв., 1960, 183).  Словник української мови в 11 томах