читака

чита́ка

-и, ч. і ж., розм.

Те саме, що читач 1), читачка.

Значення в інших словниках

1. читака — ЧИТА́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що чита́ч 1, чита́чка. Із тебе, як бачу, і читака поганий (Сл. Б. Грінченка); Дяк, людина п'яна, не завжди через підпиток спроможен читати Псалтир, значить, – охоче візьме його яко доброго читаку і посилатиме читати Псалтир (О. Кониський).  Словник української мови у 20 томах
2. читака — чита́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. читака — ЧИТА́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що чита́ч 1, чита́чка. Із тебе, як бачу, і читака поганий (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. читака — Читака, -ки об. Чтецъ, чтица. Із тебе, як бачу, і читака поганий.  Словник української мови Грінченка