чубчик

чу́бчик

-а, ч.

Зменш.-пестл. до чуб.

|| Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки).

Значення в інших словниках

1. чубчик — див. волосся  Словник синонімів Вусика
2. чубчик — ЧУ́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром. На лоб спадає русяве пасемце чубчика (Д. Ткач); Шовковиста ковила викинула ніжні чубчики (І.  Словник української мови у 20 томах
3. чубчик — чу́бчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. чубчик — (-а) ч.; мол. Дівчинка. Чубчик — мала за віком дівчина. (Сленг-лікбез 5).  Словник жарґонної лексики української мови
5. чубчик — ЧУ́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чуб. До столу підійшов Борис Білецький. Невисокий на зріст, плечистий. У білій сорочці з розкритим коміром.  Словник української мови в 11 томах
6. чубчик — Чубчик, -ка м. ум. отъ чуб.  Словник української мови Грінченка