чудовий

чудо́вий

-а, -е.

1》 Прекрасний, чудесний (у 2 знач.).

|| Химерний, дивний.

2》 З високими моральними якостями (про людину).

|| Доброї вдачі, тихий, слухняний.

Значення в інших словниках

1. чудовий — Прекрасний, прегарний, розкішний, блискучий, райський, божественний, захоплюючий, захопливий, о. на славу, с. незрівнянний, з. знаменитий, ф. збіса гарний; (сон) дивний, химерний; (обід) царський; чудесний, чудовний.  Словник синонімів Караванського
2. чудовий — див. витіюватий; вродливий; хороший  Словник синонімів Вусика
3. чудовий — [чудовией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. чудовий — ЧУДО́ВИЙ, а, е. 1. Прекрасний, гарний, чудесний (у 2 знач.). Стояла чудова тиха та тепла весняна погода (І. Нечуй-Левицький); Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима...  Словник української мови у 20 томах
5. чудовий — чудо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
6. чудовий — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
7. чудовий — ЧУДО́ВИЙ, а, е. 1. Прекрасний, чудесний (у 2 знач.). Стояла чудова тиха та тепла весняна погода (Н.-Лев., VI, 1966, 368); Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима...  Словник української мови в 11 томах
8. чудовий — Чудо́вий, -а, -е Чудный. Чудове лице. Левиц. І. 77.  Словник української мови Грінченка