чужовірство

чужові́рство

-а, с.

Сповідування іншої, не нашої віри.

Значення в інших словниках

1. чужовірство — ЧУЖОВІ́РСТВО, а, с. Властивість за знач. чужові́рний. Не вподобав демократ русин свого давнього панства – кого за чужоземний звичай, кого за чужовірство (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. чужовірство — Чужовірство, -ва с. Иновѣріе. Не вподобав демократ русин свого давнього панства — кого за чужоземний звичай, кого за чужовірство. Г. Барв. 426.  Словник української мови Грінченка