шаплик
шапли́к
-а, ч.
Невисока широка дерев'яна посудина, що має вигляд зрізаної бочки.
|| Чан для чинення шкіри, зоління білизни і т. ін.
|| Посудина з ручками для носіння рідини; цебер, відро.
|| Діжечка для кімнатних квітів.
Великий тлумачний словник сучасної української мови