шаплик
ШАПЛИ́К, а́, м. в. у шаплиці́, у шаплику́, ч.
Невисока широка дерев'яна посудина, що має вигляд зрізаної бочки.
В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися, а в головнім .. стояв посередині ще величезний шаплик, сповнений доверху мушкетним порохом (М. Старицький);
Розпалила [мати] тріски, зігріла окропу, щоб змити мені голову, внесла шаплик і наказала скидати все і лізти в луг (М. Чабанівський);
Поливали грядки. На перехресті стежок стояв шаплик великий з водою (А. Головко);
* У порівн. По дорозі наш вожатий Вчив, які гриби збирати: –.. Цей, пузатий, як шаплик, Зветься – білий, боровик! (І. Нехода);
// Чан для чинення шкіри, зоління білизни і т. ін.
Намочили шкури у таких здорових шапликах, мокнуть ті шкури та й мокнуть (Панас Мирний);
В хаті .. Супрун ледве не задихнувся, бо тут же під полом були вкопані чинбарські шаплики і зільник (М. Стельмах);
Обоє були багато далі мріями, ніж оця мокра пральня з шапликами та ваганами (Іван Ле);
// Дерев'яна посудина з ручками для носіння рідини; цебер, відро.
Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали (Л. Глібов);
Чоловіки, правда, зосталися... бо зосталось ще трохи у шаплику горілки. Незабаром і вони, скінчивши, розійшлись (Панас Мирний);
На мент тільки плигнула перед очима чорна фігура .. і вже простягла людям шаплик вогню [спирт], що курився як серце, тільки що вирване з грудей. – Пийте! (М. Коцюбинський);
// Діжечка для кімнатних квітів.
На балконах недвижно стояли олеандри в дерев'яних шапликах (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)