шапчина

шапчи́на

-и, ж., розм.

Те саме, що шапка 1), 2).

Значення в інших словниках

1. шапчина — див. шапка  Словник синонімів Вусика
2. шапчина — ШАПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ша́пка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
3. шапчина — шапчи́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шапчина — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич.  Словник синонімів української мови
5. шапчина — Шапчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шапчина — ШАПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ша́пка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. шапчина — Шапчи́на, -ни ж. Шапка, плохая шапка. Желех.  Словник української мови Грінченка