шепотати

шепота́ти

-очу, -очеш і шепотіти, -очу, -отиш, недок., перех. і неперех.

Те саме, що шептати.

Значення в інших словниках

1. шепотати — див. говорити; шептати  Словник синонімів Вусика
2. шепотати — ШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що. Те саме, що шепта́ти. Раптом смужка світла знов з'являється, ширша, ніж перше, і якийсь приглушений голос шепоче раптово (Леся Українка); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав...  Словник української мови у 20 томах
3. шепотати — шепота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. шепотати — ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
5. шепотати — Шепота́ти, -почу́, -по́чеш, -по́чуть, не шепочи́, не шепочі́ть і шепоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть, не шепоти́, не -ті́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шепотати — ШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех. Те саме, що шепта́ти. Раптом смужка світла знов з’являється, ширша, ніж перше, і якийсь приглушений голос шепоче раптово (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. шепотати — Шепота́ти, -чу́, -чеш гл. = шептати. Гай шепоче, гнуться лози. Шевч. 431.  Словник української мови Грінченка