Великий тлумачний словник сучасної мови

шкандибайло

шкандиба́йло

-а, ч. і ж., розм.

Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою; кульгавий, кульгава.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. шкандибайло — див. кульгавий  Словник синонімів Вусика
  2. шкандибайло — ШКАНДИБА́ЙЛО, а, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою; кульгавий, кульгава. Сиділа, сиділа [дівчина] Та й наворожила І якраз після Михайла За якогось шкандибайла Насилу пішла (Л. Глібов).  Словник української мови у 20 томах
  3. шкандибайло — шкандиба́йло іменник чоловічого або середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  4. шкандибайло — КРИВИ́Й ім. (людина, яка має пошкоджену ногу або ногу, коротшу за другу), КУЛЬГА́ВИЙ, КРИВУ́ЛЯ зневажл., ШКАНДИ́БА розм., ШКАНДИБА́ЙЛО розм. — Не піду, я їм послав через кривого лепорт, що нам ніколи (Г. Квітка-Основ'яненко); — Парашутистів бачила?...  Словник синонімів української мови
  5. шкандибайло — ШКАНДИБА́ЙЛО, а, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою; кульгавий, кульгава. Сиділа, сиділа [дівчина] Та й наворожила І якраз після Михайла За якогось шкандибайла Насилу пішла (Гл., Байки.., 1959, 199).  Словник української мови в 11 томах