Значення в інших словниках
-
шкандибайло —
ШКАНДИБА́ЙЛО, а, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою; кульгавий, кульгава. Сиділа, сиділа [дівчина] Та й наворожила І якраз після Михайла За якогось шкандибайла Насилу пішла (Л. Глібов).
Словник української мови у 20 томах
-
шкандибайло —
шкандиба́йло іменник чоловічого або середнього роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
шкандибайло —
-а, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою; кульгавий, кульгава.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шкандибайло —
КРИВИ́Й ім. (людина, яка має пошкоджену ногу або ногу, коротшу за другу), КУЛЬГА́ВИЙ, КРИВУ́ЛЯ зневажл., ШКАНДИ́БА розм., ШКАНДИБА́ЙЛО розм. — Не піду, я їм послав через кривого лепорт, що нам ніколи (Г. Квітка-Основ'яненко); — Парашутистів бачила?...
Словник синонімів української мови
-
шкандибайло —
ШКАНДИБА́ЙЛО, а, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою; кульгавий, кульгава. Сиділа, сиділа [дівчина] Та й наворожила І якраз після Михайла За якогось шкандибайла Насилу пішла (Гл., Байки.., 1959, 199).
Словник української мови в 11 томах