шкодувати

шкодува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 неперех., за ким – чим і без додатка.Нарікати на що-небудь, жалкувати, уболівати за ким-, чим-небудь.

2》 перех. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь: жаліти.

3》 перех. Берегти, оберігати кого-, що-небудь.

|| Неохоче, скупо витрачати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. шкодувати — Жалкувати; (за чим) уболівати; (кого) жаліти, співчувати кому; (коня) жалувати, берегти, щадити; (гроші) економити, |за|ощаджувати.  Словник синонімів Караванського
2. шкодувати — див. берегти; каятися  Словник синонімів Вусика
3. шкодувати — [шкодуватие] шкоудуйу, шкоудуйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. шкодувати — ШКОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. за ким, чим і без дод. Нарікати на що-небудь, жалкувати, уболівати за ким-, чим-небудь. Вона не любила Грицька і пішла за його [нього], аби де прихилитися з дитиною, а тепер шкодувала (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. шкодувати — шкодува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
6. шкодувати — БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док.  Словник синонімів української мови
7. шкодувати — Шкодува́ти, -ду́ю, -ду́єш кого, чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шкодувати — ШКОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., за ким — чим і без додатка. Нарікати на що-небудь, жалкувати, уболівати за ким-, чим-небудь. Вона не любила Грицька і пішла за його, аби де прихилитися з дитиною, а тепер шкодувала (Гр.  Словник української мови в 11 томах
9. шкодувати — Шкодува́ти, -ду́ю, -єш гл. 1) Жалѣть. Усі його.... шкодують. Мир. ХРВ. 215. Так шкодував я за тією куркою, що лис ухопив. Черк. у. 2) Вредить, причинять вредъ. Твої гріхи таким, як ти, шкодують. К. Іов. 78.  Словник української мови Грінченка