шпигати
шпига́ти
-аю, -аєш, недок., перех. і неперех.
1》 Колоти, тикати чим-небудь гострим, колючим.
|| Жалити, кусати (про комах).
|| Викликати відчуття уколу (про вітер, холод і т. ін.).
|| Про відчуття болю як від уколу.
|| безос.
|| Про відчуття печіння, щипання у носі (перев. перед плачем).
|| безос.
2》 перен., розм. Зачіпати кого-небудь неприємними зауваженнями, дошкульно докоряти кому-небудь.
|| Дратувати, викликати неприємне почуття.
3》 перен. Мимовільно тягнути; спонукати робити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови