штука
шту́ка
I -и, ж.
1》 Окремий предмет із загалу однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні зі словами на позначення кількості).
На штуки — по одному предмету.
2》 заст. Частина чого-небудь, що є сама по собі окремою цілою річчю, предметом; шматок.
3》 Непочатий сувій матерії певної довжини, який надходить з фабрики для продажу.
4》 розм. Взагалі яка-небудь річ, явище, обставина і т. ін.
|| Окремий витвір мистецтва.
|| Щось складне, незвичайне, несподіване і т. ін.
|| Людина, яка має незвичайні якості, є загадкою для оточення і т. ін.; хитра, потайна людина.
5》 розм. Витівка, каверза.
|| Спритний трюк, фокус, вправний рух.
|| Вдалий, хитрий прийом чи задум; хитрощі. Утнути штуку.
II -и, ж., діал.
Мистецтво.
|| Уміння, майстерність.
Для штуки — заради самого заняття; знічев'я.
Великий тлумачний словник сучасної української мови