штурмовик

штурмови́к

-а, ч.

1》 Тип військового літака, признач. бомбити й розстрілювати з невеликої висоти сили ворога на полі бою.

2》 Солдат, який бере участь у штурмі.

|| Учасник штурмової робочої групи.

3》 іст. Член нацистської воєнізованої організації у фашистській Німеччині.

Значення в інших словниках

1. штурмовик — ШТУРМОВИ́К, а́, ч. 1. Тип військового літака, признач. бомбити й розстрілювати з невеликої висоти сили ворога на полі бою. Низько, майже торкаючись матері-землі, йдуть штурмовики (А.  Словник української мови у 20 томах
2. штурмовик — штурмови́к 1 іменник чоловічого роду літак штурмови́к 2 іменник чоловічого роду, істота член штурмових загонів іст.  Орфографічний словник української мови
3. штурмовик — ШТУРМОВИ́К, а́, ч. 1. Тип військового літака, признач. бомбити й розстрілювати з невеликої висоти сили ворога на полі бою. Низько, майже торкаючись матері-землі, йдуть штурмовики (Трип., Дорога..  Словник української мови в 11 томах