штуцерник

шту́церник

-а, ч.

1》 заст. Солдат, озброєний штуцером.

2》 Робітник, майстер, що з'єднує штуцером труби або прикріплює їх до баків, резервуарів, посудин тощо.

Значення в інших словниках

1. штуцерник — шту́церник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови