щербинка —
ЩЕРБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щерби́на. Шлак роз'їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (В.
Словник української мови у 20 томах
щербинка —
щерби́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
щербинка —
ЩЕРБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щерби́на. Шлак роз’їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (Собко, Біле полум’я, 1952, 9); Гончар не помітив ні її ластовиння...
Словник української мови в 11 томах
щербинка —
Щербина, -ни ж. Зазубрина, брешь, изъянъ. Як умре дитина, то мала щербина; а як тато або мама, то велика яма. Ном. № 9371. ум. щербинка.
Словник української мови Грінченка