юнаків

юнакі́в

-кова, -кове.

Прикм. до юнак.

|| Належний юнакові.

Значення в інших словниках

1. юнаків — ЮНАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до юна́к; належний юнакові. В юнакову свідомість вривався зовнішній світ з його запахами, барвами, звуками, неповторністю (Л. Дмитерко).  Словник української мови у 20 томах
2. юнаків — юнакі́в прикметник  Орфографічний словник української мови
3. юнаків — ЮНАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до юна́к; належний юнакові. В юнакову свідомість вривався зовнішній світ з його запахами, барвами, звуками, неповторністю (Дмит., Наречена, 1959, 190).  Словник української мови в 11 томах