юний
ю́ний
-а, -е.
Молодий, дуже молодий.
|| Який буває у молодих.
|| Власт. юності (у 1, 3 знач.), юнацтву (у 2 знач.).
|| Малолітній (про дітей, підлітків – учасників яких-небудь наукових гуртків, аматорів якогось виду мистецтва і т. ін.).
|| Який недавно з'явився, почав існувати, рости (про рослини).
|| перен. Який недавно почався, виник, щойно почав свою діяльність і т. ін.
|| у знач. ім. юні, юних, мн. (одн. юний, юного, ч.; юна, юної, ж.; юне, юного, с.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови