ячмінець

ячміне́ць

I -нцю, ч.

Зменш.-пестл. до ячмінь I.

II -нця, ч.

Зменш.-пестл. до ячмінь II.

Значення в інших словниках

1. ячмінець — ЯЧМІНЕ́ЦЬ¹, нцю́, ч. Зменш.-пестл. до ячмі́нь¹. – Раніше, було, сніжок із землі – ячмінець в грязь – і князь (Григорій Тютюнник). ЯЧМІНЕ́ЦЬ², нця, ч. Зменш.-пестл. до ячмі́нь². Червоні, з ячмінцями, повіки швидко моргали, відкриваючи сірі ґульки очей (І. Микитенко).  Словник української мови у 20 томах
2. ячмінець — ячміне́ць 1 іменник чоловічого роду злак ячміне́ць 2 іменник чоловічого роду хвороба  Орфографічний словник української мови
3. ячмінець — Ячміне́ць, -нця́, -нце́ві; ячмінці́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ячмінець — ЯЧМІНЕ́ЦЬ¹, нцю́, ч. Зменш.-пестл. до ячмі́нь¹. — Раніше, було, сніжок із землі — ячмінець в грязь — і князь (Тют., Вир, 1964, 81). ЯЧМІНЕ́ЦЬ², нця, ч. Зменш.-пестл. до ячмі́нь². Червоні, з ячмінцями, повіки швидко моргали, відкриваючи сірі гульки очей (Мик., II, 1957, 183).  Словник української мови в 11 томах
5. ячмінець — Ячмінець, -нцю м. ум. отъ ячмінь.  Словник української мови Грінченка