ячмінець
ЯЧМІНЕ́ЦЬ¹, нцю́, ч.
Зменш.-пестл. до ячмі́нь¹.
– Раніше, було, сніжок із землі – ячмінець в грязь – і князь (Григорій Тютюнник).
ЯЧМІНЕ́ЦЬ², нця, ч.
Зменш.-пестл. до ячмі́нь².
Червоні, з ячмінцями, повіки швидко моргали, відкриваючи сірі ґульки очей (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)