єдино

єди́но

1》 Присл. до єдиний 1). Єдино правильний.

2》 у знач. част. Уживається в знач. обмежувально-видільних, слів тільки, лише, виключно.

Значення в інших словниках

1. єдино — див. гуртом  Словник синонімів Вусика
2. єдино — єди́но прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. єдино — ЄДИ́НО. 1. Присл. до єди́ний 1. Центральна рада не визнавала Ради Народних Комісарів — єдино законного уряду Росії (Іст. УРСР, II, 1957, 67); Ми проповідуємо пролетарську революцію — ту єдино вірну справу, заради якої десятки зійшли на ешафот...  Словник української мови в 11 томах