єдиноплемінник

єдиноплемі́нник

-а, ч.

Людина, яка належить до одного з ким-небудь племені, однієї національності, одного народу.

Значення в інших словниках

1. єдиноплемінник — див. родич  Словник синонімів Вусика
2. єдиноплемінник — єдиноплемі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. єдиноплемінник — ЄДИНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Людина, яка належить до одного з ким-небудь племені, однієї національності, одного народу.  Словник української мови в 11 томах