єдинчук

єдинчу́к

-а, ч., зах.

Єдинак.

Значення в інших словниках

1. єдинчук — Єдинчук, -ка м. = єдинак 1. Оба багацькі сини, оба єдинчуки. Федьк.  Словник української мови Грінченка