інкорпорація

інкорпора́ція

-ї, ж.

1》 книжн. Включення до свого складу чого-небудь; приєднання. Інкорпорація нових районів.

Інкорпорація радіоактивних речовин — проникнення радіоактивної речовини та фіксація її в органах та тканинах тварин або рослин.

2》 лінгв. Спосіб синтаксичного зв'язку між словами в реченні, за якого головний член словосполучення зливається з підрядними членами у фонетико-морфологічний комплекс, аналогічний слову.

3》 юр. Зібрання в єдине ціле законів та інших правових актів, виданих у різний час, без зміни їхнього змісту. Інкорпорація чинних законів.

Значення в інших словниках

1. інкорпорація — Злука, прилука, з'єдна, об'єдна  Словник чужослів Павло Штепа
2. інкорпорація — рос. инкорпорация (від латин. incorporatio — приєднання) — 1. Включення до свого складу, приєднання інших організацій. 2. Надання згідно з законом групі осіб статусу юридичної особи, корпорації.  Eкономічна енциклопедія
3. інкорпорація — інкорпора́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. інкорпорація — інкорпора́ція (від лат. incorporatio – включення до складу) 1. Спосіб побудови слова-речення в деяких мовах (напр., чукотській). 2. Приєднання, включення. 3. Систематизація в одному збірнику законодавчих актів, опублікованих у різний час.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. інкорпорація — Включення певного елементу до складу цілого.  Універсальний словник-енциклопедія
6. інкорпорація — ПРИЄДНАННЯ (до складу чогось), ВКЛЮ́ЧЕННЯ, ІНКОРПОРА́ЦІЯ книжн. Приєднання України до міжнародних угод; Інкорпорація нових районів. — Пор. 1. приє́днувати.  Словник синонімів української мови
7. інкорпорація — Інкорпора́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. інкорпорація — ІНКОРПОРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Включення до свого складу чого-небудь; приєднання. Інкорпорація нових районів. 2. лінгв. Спосіб синтаксичного зв’язку між словами в реченні...  Словник української мови в 11 томах