інкорпорація
ІНКОРПОРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. книжн. Включення до свого складу чого-небудь; приєднання.
Інкорпорація нових районів.
2. лінгв. Спосіб синтаксичного зв’язку між словами в реченні, при якому головний член словосполуки зливається з підрядними членами у фонетико-морфологічний комплекс, аналогічний слову.
3. юр. Зібрання в єдине ціле законів та інших правових актів, виданих у різний час, без зміни їхнього змісту.
Інкорпорація чинних законів.
Словник української мови (СУМ-11)