інколи
І́НКОЛИ, присл. Те саме, що і́ноді; часом.
Любітеся, брати мої, Украйну любіте.. І мене в неволі лютій Інколи згадайте (Шевч., І, 1951, 379);
Інколи над берегом Пруту проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб., І, 1955, 352);
Ми інколи в окопах заводили розмови про війну, про те, кому вона потрібна й для чого вона (Кол., На фронті.., 1959, 12).
Словник української мови (СУМ-11)