Великий тлумачний словник сучасної мови

інкорпорувати

інкорпорува́ти

-ую, -уєш, недок. і док., перех., книжн.

Включати щось до свого складу; приєднувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. інкорпорувати — Інкорпорува́ти: — включити до свого складу, приєднати [44-2]  Словник з творів Івана Франка
  2. інкорпорувати — Єднати, з'єднувати, з'єднати, поз'єднувати, об'єднувати, об'єднати, пооб'єднувати, поєднувати, поєднати, приєднувати, приєднати, поприєднувати, лучити, залучувати, залучити, позалучувати, злучувати^ злучити, позлучувати, долучувати, долучити...  Словник чужослів Павло Штепа
  3. інкорпорувати — рос. инкорпорировать (від латин. incorporo — включаю до складу) — приєднувати, включати.  Eкономічна енциклопедія
  4. інкорпорувати — інкорпорува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  5. інкорпорувати — інкорпорува́ти (від лат. incorporo – включаю до свого складу) приєднувати, включати.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. інкорпорувати — ПРИЄДНУВАТИ (когось, щось до кого-, чого-небудь, об'єднувати з кимсь, чимсь), ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, ПРИСТІБА́ТИ розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ) розм., ВКЛЮЧА́ТИ, ВЛИВА́ТИ розм. (до складу чогось); ІНКОРПОРУВА́ТИ книжн.  Словник синонімів української мови
  7. інкорпорувати — ІНКОРПОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., книжн. Включати щось до свого складу; приєднувати.  Словник української мови в 11 томах