інтелігенція

інтеліге́нція

-ї, ж., збірн.

Соціальна група, що складається з освічених людей, яким притаманна велика внутрішня культура, які професійно займаються розумовою працею, розвитком і поширенням культури.

Значення в інших словниках

1. інтелігенція — [інтеил'іген'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
2. інтелігенція — Це чеснота, а не люди  Словник чужослів Павло Штепа
3. інтелігенція — рос. интеллигенция (від латин. intelligens (intelligentis) — розумний, знавець, фахівець) — соціальна група людей, що професійно зайнята творчою, розумовою працею. Виникла за рабовласницьких і феодальних часів, сформувалася в Європі, в т.ч.  Eкономічна енциклопедія
4. інтелігенція — інтеліге́нція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. інтелігенція — інтеліге́нція [від лат. intelligens (intelligentis) – знавець, фахівець] соціальний прошарок, що складається з осіб, професійно зайнятих розумовою працею (напр., діячі науки й мистецтва, інженери, вчителі, лікарі).  Словник іншомовних слів Мельничука
6. інтелігенція — Прошарок освічених людей, які професійно займаються розумовою працею.  Універсальний словник-енциклопедія
7. інтелігенція — ІНТЕЛІГЕНЦІЯ (від лат. intelligens (intelligentis) — обізнаний, розсудливий; знавець, фахівець) — мисляче творче ядро "освіченого прошарку" або "освіченого класу" суспільства, яке характеризується великою розумовою, естетичною та моральною активністю...  Філософський енциклопедичний словник
8. інтелігенція — ІНТЕЛІГЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. збірн. Люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури. — На бенкеті була вся наша інтелігенція (Н.-Лев., IV, 1956, 114); Ми маємо на меті видати літературний збірник..  Словник української мови в 11 томах