інтелігенція
ІНТЕЛІГЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. збірн. Люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури.
— На бенкеті була вся наша інтелігенція (Н.-Лев., IV, 1956, 114);
Ми маємо на меті видати літературний збірник.., в якому хотілось би помістити.. твори переважно з життя сучасної інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 239);
Теперішня радянська інтелігенція вийшла з рядів робітничого класу і селянства (Ком. Укр., 2, 1962, 12).
2. заст. Інтелігентність.
Він не вирізняється нічим із юрби селян, .. і на перший погляд не виявляє інтелігенції (Фр., III, 1950, 208);
Особа Франка особливо імпонувала мені своєю високою інтелігенцією (Сам., II, 1958, 395).
Словник української мови (СУМ-11)