інформувати

інформува́ти

-ую, -уєш, недок. і док., перех.

Повідомляти про що-небудь; доводити до відома.

Значення в інших словниках

1. інформувати — Повідомляти, сповіщати, давати знати <�інформацію>, доводити до відома, (- що) тримати в курсі чого; (потай) доносити, нашіптувати, ф. стукати; п-к -УЮЧИЙ, що інформує, звиклий інформувати, радий поінформувати, інформатор, інформаційний, інформативний, для інформації.  Словник синонімів Караванського
2. інформувати — див. повідомляти  Словник синонімів Вусика
3. інформувати — Доповідати, доповісти, подоповідати, оповідувати, оповідати, оповісти, посповідати, повідати, повісти, переповідати, переповісти, розповідати, розповісти, порозповідати, повідомляти, повідомити, звідомляти, звідомити, позвідомляти, оповіщати, оповісти, сповіщати, сповісти, пооповіщати  Словник чужослів Павло Штепа
4. інформувати — інформува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. інформувати — ОЗНАЙО́МЛЮВАТИ (ОБЗНАЙО́МЛЮВАТИ рідше) (подавати відомості про що-небудь), ЗНАЙО́МИТИ, ІНФОРМУВА́ТИ, ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) у що; ПОСВЯЩА́ТИ (у що — перев. про таємне). — Док.  Словник синонімів української мови
6. інформувати — Інформува́ти, -му́ю, -му́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. інформувати — ІНФОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Повідомляти про що-небудь; доводити до відома. Увесь час інформували мене, як іде допит (Вас., Незібр. тв.  Словник української мови в 11 томах