іржавий

іржа́вий

рідше ржавий, -а, -е.

1》 Прикм. до іржа 1).

|| Покритий іржею (у 1 знач.).

|| Власт. залізу, вкритому іржею. Іржавий запах.

|| Покритий бурими плямами старого риб'ячого жиру (про солону рибу).

2》 перен. Скрипучий, різкий (про звук, голос і т. ін.).

3》 Який містить іржу (у 2 знач.); покритий іржею.

|| Покритий осадом води з іржею.

4》 Який має колір іржі.

Значення в інших словниках

1. іржавий — [іржавией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
2. іржавий — іржа́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. іржавий — РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ (РЖА́ВИЙ), РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня — світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ (РУДЯ́ВИЙ) розм. (трохи рудий). І згадую Україну.  Словник синонімів української мови
4. іржавий — Іржа́вий і ржа́вий, -ва, -ве ржа́вий і іржа́вий, -ва -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. іржавий — ІРЖА́ВИЙ, рідше РЖА́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до іржа́ 1. З металу зняли іржаву шкаралупу (Наука.., 9, 1965, 49); // Покритий іржею (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах