антаблемент

(фр. < лат. — стіл, плита)

Верхня горизонтальна частина архітектурного ордера, що в класичному зодчестві складається з трьох основних частин: архітраву, фризу і карнизу. Інколи вживаються:

~ неповний — без фризу;

~ полегшений — без архітраву;

~ розкріпований — увінчує стіну і виступаючі напівколони або пілястри.

Інше сполучення горизонтальних несомих елементів має місце в ордерних композиціях стародавнього єгипетського, егейського, перського, індійського, китайського, давньоамериканського, а також середньовічного зодчества.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антаблемент — антаблеме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. антаблемент — -а, ч. Верхня частина будівлі, що лежить на колонах і складається з художньо оздоблених частин – карниза, фриза і архітрава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. антаблемент — антаблеме́нт (франц. entablement, від table – стіл, дошка) верхня частина споруди, що спирається на колони. А. поділяють на архітрав, фриз та карниз. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. антаблемент — АНТАБЛЕМЕ́НТ, а, ч., архт. Верхня частина будівлі, що лежить на колонах і складається з художньо оздоблених елементів – карниза, фриза й архітрава. Вважають, що антаблемент виник із дерев'яного балочного перекриття на дерев'яних колонах і в своїх формах відображає його структуру (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. антаблемент — Верхня частина споруди, що спирається на опори (напр., колони); елементи а.: архітрав, фриз, карниз; один з гол. елементів ордеру в класичних спорудах. Універсальний словник-енциклопедія
  6. антаблемент — АНТАБЛЕМЕ́НТ, а, ч. Верхня частина будівлі, що лежить на колонах і складається з художньо оздоблених частин — карниза, фриза і архітрава. Словник української мови в 11 томах