антаба

(польс. < нім. — держак)

Форма дверної ручки, виконана у вигляді горельєфної маски лева, грифа або фантастичного чудовиська, що тримає в зубах поворотне кільце. З'явившись у ранньому середньовіччі, А., витоки якої знаходяться у звіриному стилі, широко вживалась у наступні епохи.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антаба — Клямра Словник чужослів Павло Штепа
  2. антаба — -и, ж., діал. Рукоятка, держак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. антаба — див. держак Словник синонімів Вусика
  4. антаба — Анта́ба, -би ж. Рукоять, рукоятка, ручка. ум. антабка. Словник української мови Грінченка