антаба

Анта́ба, -би

ж. Рукоять, рукоятка, ручка. ум. антабка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антаба — Клямра Словник чужослів Павло Штепа
  2. антаба — -и, ж., діал. Рукоятка, держак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. антаба — див. держак Словник синонімів Вусика
  4. антаба — (польс. < нім. — держак) Форма дверної ручки, виконана у вигляді горельєфної маски лева, грифа або фантастичного чудовиська, що тримає в зубах поворотне кільце. З'явившись у ранньому середньовіччі, А., витоки якої знаходяться у звіриному стилі, широко вживалась у наступні епохи. Архітектура і монументальне мистецтво