атлант

(грец. — несучий небосхил)

Підпора під перекриттям у вигляді атлетичної чоловічої статуї, зображеної у повний зріст. Може підтримувати перекриття споруди, антаблемент, балкон, еркер тощо, а також виступати у вигляді декоративної прикраси (порівн. теламон). Бере початок в античній архітектурі, назву одержала згідно давньогрецьким міфам щодо величезних велетнів, які своїми могутніми спинами підтримують небесну сферу на краю Землі, за якою простягся океан (Атлантичний).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Атлант — В грец. міфології титан, брат Прометея; за участь в титаномахії був засуджений підтримувати небо. Універсальний словник-енциклопедія
  2. атлант — (грец. Atlas (Atlantos)), -а, ч. 1. Титан, що брав участь у боротьбі проти Зевса і був покараний: мусив вічно підтримувати небесне склепіння на голові і руках. 2. архт. Вертикальна колона-підпора у вигляді могутньої чоловічої постаті. 3. перен. Велетень. Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. атлант — атла́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. атлант — (анат.) кобилка, (карковий) хребець Словник чужослів Павло Штепа
  5. атлант — атла́нт [від грец. Άτλας (Άτλαντος)] 1. В давньогрецькій міфології титан, який за наказом Зевса тримав на собі небо. 2. архіт. Колона у вигляді чоловічої постаті, що підтримує перекриття будівлі, портик, балкон. 3. анат. Перший шийний хребець у земноводяних, плазунів, птахів і ссавців. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. атлант — АТЛА́НТ див. атла́нти. Словник української мови у 20 томах
  7. атлант — -а, ч. 1》 міф. Титан, який за наказом Зевса мусив вічно підтримувати небосхил. 2》 архіт. Колони у вигляді чоловічих постатей. 3》 анат. Перший шийний хребець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. атлант — АТЛА́НТ див. атла́нти. Словник української мови в 11 томах