балка

(польс. < нім., голл.)

1. Несучий прямолінійний, суцільний або складовий, переважно горизонтальний стержень. Матеріал Б. (дерево, камінь, метал, бетон) зумовлював розміри прогонів і крок підпор, колон. Залежно від характеру закріплення й кількості підпор мають місце наступні: однопрогонні, багатопрогонні, консольні, розрізні. Також розрізняються залежно від перерізу, зокрема для металевих балок вживаються типи: тавр, двотавр, швелер. Внаслідок з'єднання двох швелерів виникає т. зв. трубчаста Б.

2. Житло аборигенів Таймирського півострова у вигляді чума на нартах з горизонтальним покриттям і каркасом з дерев'яних рейок, які обтягувались зсередини тканиною, а зовні оленячими шкурами і парусиною.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балка — ба́лка 1 іменник жіночого роду яр ба́лка 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  2. балка — I суха улоговина з широким, плескатим дном і стрімкими, вкритими рослинністю схилами. II конструктивний елемент (профіль, ферма), горизонтальний або похилий, який передає на опори вертикальні навантаження; б. можуть бути стельові, дахові, б. несучих площин літака тощо. Універсальний словник-енциклопедія
  3. балка — (невелика полога западина з крутими схилами), байрак, ярок, виярок, вибалинок, видолинок, улоговина, (в різних місцях) лощина, (поперечний) переярок. Словник синонімів Полюги
  4. балка — БА́ЛКА¹, и, ж. Яр з пологими схилами. Вийшов [Максим] в поле геть од шляху, У балку спустився (Т. Шевченко); Унизу були глибокі балки, зарослі садами й виноградниками (М. Івченко); Криниця в балці, журавель при ній. Словник української мови у 20 томах
  5. балка — [балка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. балкие/ балки, балок дв'і балкие Орфоепічний словник української мови
  6. балка — 1. банта, бантина, платва, сволок, трям, трямок 2. байрак, бескед, вертела, яр, яруга Словник чужослів Павло Штепа
  7. балка — БА́ЛКА¹, и, ж. Яр з пологими схилами. Вийшов [Максим] в поле геть од шляху, У балку спустився (Шевч., II, 1953, 257); Село лежало в довгій, покрученій, розгалуженій балці (Ряб., Жайворонки, 1957, 63); Криниця в балці, журавель при ній. Словник української мови в 11 томах
  8. балка — I -и, ж. Яр із пологими схилами. II -и, ж. 1》 Дерев'яний брус, металева або залізобетонна деталь, що з'єднує фундамент, стіни, опори моста і є основою настилу, перекриття (стелі, підлоги і т. ін.). 2》 діал. Сволок. Балка Т-подібного профілю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. балка — Яр, яруга, виярок, вибалок, западина, западинка, (поросла лісом) байрак; пор. ДОЛИНА, УЛОГОВИНА. Словник синонімів Караванського
  10. балка — див. низовина; перекладина Словник синонімів Вусика
  11. балка — Ба́лка, -лки, -лці; ба́лки, ба́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. балка — БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі). Словник синонімів української мови