1. Словник української мови в 11 томах

балка

БА́ЛКА¹, и, ж. Яр з пологими схилами.

Вийшов [Максим] в поле геть од шляху, У балку спустився (Шевч., II, 1953, 257);

Село лежало в довгій, покрученій, розгалуженій балці (Ряб., Жайворонки, 1957, 63);

Криниця в балці, журавель при ній. Тут, кажуть, воду пив колись Шевченко (Рильський, І, 1956, 422).

БА́ЛКА², и, ж. Дерев’яна колода або залізний брус, що є основою перекриття, настилу (стелі, підлоги і т. ін.).

Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали — падали (Мирний, IV, 1955, 16);

Не пан ставив будинки. Мужичі руки складали до бруса брус, до балки балку, і все те мусить тепер служити на користь людям (Коцюб., II, 1955, 80);

Теслярі, зчищаючи кору, обтісували сокирами довгі лати, товсту балку сволока і крокви (Коз., Нові Потоки, 1948, 229).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балка — (невелика полога западина з крутими схилами), байрак, ярок, виярок, вибалинок, видолинок, улоговина, (в різних місцях) лощина, (поперечний) переярок. Словник синонімів Полюги
  2. балка — ба́лка 1 іменник жіночого роду яр ба́лка 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
  3. балка — Яр, яруга, виярок, вибалок, западина, западинка, (поросла лісом) байрак; пор. ДОЛИНА, УЛОГОВИНА. Словник синонімів Караванського
  4. балка — 1. банта, бантина, платва, сволок, трям, трямок 2. байрак, бескед, вертела, яр, яруга Словник чужослів Павло Штепа
  5. балка — [балка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. балкие/ балки, балок дв'і балкие Орфоепічний словник української мови
  6. балка — I -и, ж. Яр із пологими схилами. II -и, ж. 1》 Дерев'яний брус, металева або залізобетонна деталь, що з'єднує фундамент, стіни, опори моста і є основою настилу, перекриття (стелі, підлоги і т. ін.). 2》 діал. Сволок. Балка Т-подібного профілю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. балка — БА́ЛКА¹, и, ж. Яр з пологими схилами. Вийшов [Максим] в поле геть од шляху, У балку спустився (Т. Шевченко); Унизу були глибокі балки, зарослі садами й виноградниками (М. Івченко); Криниця в балці, журавель при ній. Словник української мови у 20 томах
  8. балка — див. низовина; перекладина Словник синонімів Вусика
  9. балка — I суха улоговина з широким, плескатим дном і стрімкими, вкритими рослинністю схилами. II конструктивний елемент (профіль, ферма), горизонтальний або похилий, який передає на опори вертикальні навантаження; б. можуть бути стельові, дахові, б. несучих площин літака тощо. Універсальний словник-енциклопедія
  10. балка — БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі). Словник синонімів української мови
  11. балка — Ба́лка, -лки, -лці; ба́лки, ба́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. балка — (польс. < нім., голл.) 1. Несучий прямолінійний, суцільний або складовий, переважно горизонтальний стержень. Матеріал Б. (дерево, камінь, метал, бетон) зумовлював розміри прогонів і крок підпор, колон. Архітектура і монументальне мистецтво