барабан

(тюрк.)

1. Циліндрична чи багатокутна у плані, верхня частина будівлі, що підтримує купол або зімкнуте склепіння. Має два різновиди:

~ світловий — прорізаний арковими або прямокутними вікнами. Простінки зовні часто прикрашалися колонками, пілястрами, а також різьбленими або ліпними прикрасами, а всередині — розписами.

~ глухий (сліпий) — порівняно вузький, без прорізів, його об'єм декоративно завершує споруду або її частину, збагачуючи силует та відповідаючи прийнятим стильовим нормам. Такий барабан глухий під банею нерідко називають шиєю.

2. Стовп колони, її основна середня частина (докл. див. фуст).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. барабан — Бараба́н, -на; -ба́ни, -ба́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. барабан — по барабану, по-барабану Байдуже. Просто всім було по барабану (Єва). Приходьте, поговоримо. Мені по барабану («ТНМК»). Мені по-барабану, скоро звідси звалюю (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  3. барабан — Бубен, див. тимпан Словник чужослів Павло Штепа
  4. барабан — Ударний музичний інструмент (мембранофон); корпус-резонатор циліндричної форми з 1 або 2 мембранами (переважно з невизначеною вис. звуку), по якому вдаряють паличками; в оркестрі як правило, 2-4 барабани, різно настроєні (в діапазоні F-1). Універсальний словник-енциклопедія
  5. барабан — -а, ч. 1》 Ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою, пластиком, астролоном. 2》 тех. Деталь у різних машинах і механізмах, яка має форму порожнистого циліндра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. барабан — БАРАБА́Н, а, ч. 1. Ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою. Разом заторохтіли барабани, і заграла музика (О. Словник української мови у 20 томах
  7. барабан — див. бубна Словник синонімів Вусика
  8. барабан — БАРАБА́Н, а, ч. 1. Ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою. Разом заторохтіли барабани, і заграла музика (Стор. Словник української мови в 11 томах
  9. барабан — бараба́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  10. барабан — Ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів. Має вигляд циліндра, з двох боків обтягнутого шкірою. 1. Малий (військовий)... Словник-довідник музичних термінів
  11. барабан — (-а) ч. крим. Шкіряна сумка, Саквояж. БСРЖ, 50; СЖЗ, 16; ЯБМ, 1, 64. Словник жарґонної лексики української мови
  12. барабан — Барабан, -ну м. Барабань. ЗОЮР. І. 114. Чуб. І. 219; V. 151. В барабани вибивають. Драг. 198. Словник української мови Грінченка