1. Словник української мови у 20 томах

барабан

БАРАБА́Н, а, ч.

1. Ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою.

Разом заторохтіли барабани, і заграла музика (О. Стороженко);

Попереду всіх ішов невеличкий білявий хлопчик з барабаном і дуже вправно вистукував паличками марш (О. Іваненко);

Євнух витягнув на середину кімнати величезний стоячий барабан, узяв довгу калатушку, став коло барабана на коліно і заходився щосили бухкати в напнуту волячу шкіру (П. Загребельний);

* У порівн. Я нишком помацав його [Юрчика] живіт. Він став тугий, як барабан (Л. Смілянський).

2. техн. Деталь у різних машинах і механізмах, яка має форму порожнистого циліндра.

Дерев'яна щепа та ґрунт виносяться на поверхню гвинтовим навиванням барабана (з наук. літ.);

Мотря кидає на молотарку снопи. Марія подає їх у барабан (М. Руденко);

// Обертовий циліндр у револьвері з заглибинами для патронів.

Костиль зиркнув у барабан свого нагана (П. Панч).

3. Великого розміру котушка, циліндр, на який намотують канати, дріт і т. ін.

Повагом почав іти вглиб вагончик, прив'язаний до кодоли, що потроху розмотувалася з барабана (Б. Грінченко);

Кабельний барабан.

4. архт. Циліндрична або багатогранна частина будівлі, на яку спирається купол, баня.

Майже всі одноверхі церкви мають восьмибічний барабан (з наук.-попул. літ.).

(1) Туре́цький бараба́н – те саме, що тулумба́с.

Литаври лящать, аж відляски розходяться; турецький барабан стогне та охає (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. барабан — бараба́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. барабан — Ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів. Має вигляд циліндра, з двох боків обтягнутого шкірою. 1. Малий (військовий)... Словник-довідник музичних термінів
  3. барабан — -а, ч. 1》 Ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою, пластиком, астролоном. 2》 тех. Деталь у різних машинах і механізмах, яка має форму порожнистого циліндра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. барабан — Бубен, див. тимпан Словник чужослів Павло Штепа
  5. барабан — по барабану, по-барабану Байдуже. Просто всім було по барабану (Єва). Приходьте, поговоримо. Мені по барабану («ТНМК»). Мені по-барабану, скоро звідси звалюю (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  6. барабан — (-а) ч. крим. Шкіряна сумка, Саквояж. БСРЖ, 50; СЖЗ, 16; ЯБМ, 1, 64. Словник жарґонної лексики української мови
  7. барабан — див. бубна Словник синонімів Вусика
  8. барабан — Ударний музичний інструмент (мембранофон); корпус-резонатор циліндричної форми з 1 або 2 мембранами (переважно з невизначеною вис. звуку), по якому вдаряють паличками; в оркестрі як правило, 2-4 барабани, різно настроєні (в діапазоні F-1). Універсальний словник-енциклопедія
  9. барабан — Бараба́н, -на; -ба́ни, -ба́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. барабан — БАРАБА́Н, а, ч. 1. Ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою. Разом заторохтіли барабани, і заграла музика (Стор. Словник української мови в 11 томах
  11. барабан — (тюрк.) 1. Циліндрична чи багатокутна у плані, верхня частина будівлі, що підтримує купол або зімкнуте склепіння. Має два різновиди: ~ світловий — прорізаний арковими або прямокутними вікнами. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. барабан — Барабан, -ну м. Барабань. ЗОЮР. І. 114. Чуб. І. 219; V. 151. В барабани вибивають. Драг. 198. Словник української мови Грінченка