бон

бон (бом, бум) (голл. — запор, замок)

1. Закріплена якорями плавуча загорожа поперек річки, що виконується зі скріплених між собою човнів, плотів, просмолених діжок, колод.

2. Штучна загорожа, розташована неподалік від берега для його захисту від розмиву (порівн. брекватер).

3. Закріплені ланцюгами колоди, призначені для захисту биків мосту від ударів суден або великих крижин.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бон — Чим розрізняються іменники бон, бона, бонна? Змістом, який вони передають. Бон уживається переважно в множині – бони. Плавуче загородження для захисту гаваней, портів; огорожа при лісосплаві. Бона – грошовий документ. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. бон — бон іменник чоловічого роду плавуча огорожа Орфографічний словник української мови
  3. бон — БОН – БОНА – БОННА Бон, -а, переважно в мн. -и, -ів. Плавуче загородження для захисту гаваней, портів; огорожа при лісосплаві. Бона. Грошовий документ. Бонна. Вихователька (переважно іноземна) дітей у багатих сім’ях; гувернантка. Літературне слововживання
  4. бон — див. бони I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бон — БОН див. бо́ни¹. Словник української мови у 20 томах
  6. бон — (голл. boom, букв. – колода) 1. Плавучі загородження для захисту гаваней, портів і інших морських об’єктів від проникнення кораблів, мін, торпед противника. 2. Плот, до якого швартують невеликі судна. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. бон — Первісна релігія тибетців; складає комплекс вірувань і обрядів, близьких до шаманства; з VII ст. поступово витіснена буддизмом; залишки збереглися на сх. і пд. околицях Тибету. Універсальний словник-енциклопедія
  8. бон — Бон, бо́на; бо́ни, -нів (грош. квиток, фр. le bon) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бон — БОН див. бо́ни. Словник української мови в 11 томах