варниця

1. Бійниця варового (косого) бою, що знаходилася у верхній частині укріпленої стіни і через який можна було лити вар, гарячу смолу або кип'яток на нападників (докл. див. машикулі).

2. Спеціальна будівля або закрите приміщення для виварювання із розчинів солі.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варниця — ВА́РНИЦЯ, і, ж., заст. 1. Підприємство, де добувають сіль виварюванням її з води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня. Звалив їх важкий сон після пекельної праці на рудниках та на соляних варницях (З. Словник української мови у 20 томах
  2. варниця — ва́рниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. варниця — ВА́РНИЦЯ, і, ж. 1. заст. Підприємство, де добувають сіль виварюванням її із води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня. Звалив їх важкий сон після пекельної праці на рудниках та на соляних варницях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 590). Словник української мови в 11 томах
  4. варниця — -і, ж. 1》 заст. Підприємство, де добувають сіль виварюванням її з води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня. 2》 Велика залізна сковорода, в якій у солеварні виварюють сіль із соляного розчину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. варниця — СОЛЕВА́РНЯ, ВА́РНИЦЯ заст., ЖУ́ПА діал. Словник синонімів української мови