варниця
ВА́РНИЦЯ, і, ж., заст.
1. Підприємство, де добувають сіль виварюванням її з води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня.
Звалив їх важкий сон після пекельної праці на рудниках та на соляних варницях (З. Тулуб);
А в тому дворі – дім багатий з колод світлих і дзвінких, з просторими підклітями, і комори, стайні, варниці й погреби (П. Загребельний).
2. Велика залізна сковорода, в якій у солеварні виварюють сіль із соляного розчину.
Соляні розчини випарюються у варницях – великих плоских посудинах площею 200 і більше квадратних метрів, склепаних із котельного заліза (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- варниця — ва́рниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- варниця — -і, ж. 1》 заст. Підприємство, де добувають сіль виварюванням її з води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня. 2》 Велика залізна сковорода, в якій у солеварні виварюють сіль із соляного розчину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варниця — СОЛЕВА́РНЯ, ВА́РНИЦЯ заст., ЖУ́ПА діал. Словник синонімів української мови
- варниця — ВА́РНИЦЯ, і, ж. 1. заст. Підприємство, де добувають сіль виварюванням її із води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня. Звалив їх важкий сон після пекельної праці на рудниках та на соляних варницях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 590). Словник української мови в 11 томах
- варниця — 1. Бійниця варового (косого) бою, що знаходилася у верхній частині укріпленої стіни і через який можна було лити вар, гарячу смолу або кип'яток на нападників (докл. див. машикулі). 2. Спеціальна будівля або закрите приміщення для виварювання із розчинів солі. Архітектура і монументальне мистецтво