1. Архітектура і монументальне мистецтво

ведмідь

(укр.)

Товста колода на даховому гребені з пазами для покрівельної дранки, покладена на самці або стовпи.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ведмідь — ведмі́дь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ведмідь — ев. бурмило; (хто) ВАЙЛО; ЖМ. коктейль; ведмедик, ведмедько, ведмедяка, ведмедище. Словник синонімів Караванського
  3. ведмідь — [веидм’ід'] -мед'а, ор. -медеим, м. (на) -мед'і/-медеив'і, р. мн. -мед'іў Орфоепічний словник української мови
  4. ведмідь — -медя, ч. 1》 Великий хижий ссавець із незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. 2》 перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. 3》 розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кавою. 4》 перен. Біржовий спекулянт, який отримує прибуток, граючи на зниженні курсу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ведмідь — ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець родини ведмедевих із незграбним масивним тілом, укритим густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Я. Словник української мови у 20 томах
  6. ведмідь — І ведмедя люди вчать. І погану людину можна навчити добра. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ведмідь — Медя, ч. Людина із села. Ведмідь із сусіднього села. Словник сучасного українського сленгу
  8. ведмідь — (-медя) ч.; крим. Сейф. БСРЖ, 344; ЯБМ, 2, 25. Словник жарґонної лексики української мови
  9. ведмідь — ведмі́дь (слон) на ву́хо наступи́в кому. Хто-небудь зовсім не має музичного слуху. Терезці стало соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій, нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив (М. Фразеологічний словник української мови
  10. ведмідь — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  11. ведмідь — Ведмі́дь, -ме́дя, -ме́деві, -ме́дем, -ме́дю! ведме́ді, -ме́дів, -дям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ведмідь — ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Щог. Словник української мови в 11 томах
  13. ведмідь — Ведмідь, -медя м. Медвѣдь. Швидкий як ведмідь за перепелицями. Ном. № 10997. Не жируй з ведмедем, бо, він тебе зада вить. Ном. № 1213. ум. ведмедик. Словник української мови Грінченка