1. Архітектура і монументальне мистецтво

віадук

(лат. — шлях і веду)

Шляхопровід через ущелину, долину або глибокий яр, байрак, річку. Багатопрогонні та багатоярусні, аркові або балкові В. спиралися на підпори різної висоти, найбільший прогін влаштовувався у найвищій (над рівнем поверхні землі) частині (порівн. естакада). У стародавні часи зводилися з великих кам'яних блоків, у XIX–XX ст. часто виконувалися металевими і залізобетонними. Пішохідні В. звичайно робились з дерев'яних конструкцій.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віадук — віаду́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віадук — [в'іадук] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. віадук — -а, ч. Міст через яр, провалля, залізничні колії тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віадук — ВІАДУ́К, а, ч. Міст через яр, провалля, ущелину, залізничні колії і т. ін. Авто майнуло через віадук і зникло в гущавині парку (Ю. Смолич); Ще хвилина – й поїзд пірне під навіс і в тіні віадука сховається від сліпучого сонця (І. Муратов); Над водоспадом вигнувсь віадук (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах
  5. віадук — віаду́к (франц. viaduc, від лат. via – шлях, дорога і duco – веду) мостова споруда, якою дорогу переводять через глибокий яр, балку, ущелину. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. віадук — МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому... Словник синонімів української мови
  7. віадук — ВІАДУ́К, а, ч. Міст через яр, провалля, залізничні колії тощо. Авто майнуло через віадук і зникло в гущавині парку (Смолич, І, 1958, 87); Над водоспадом вигнувсь віадук (Дор. Словник української мови в 11 томах