гаруда

(інд. — пожирач)

Священний птах у староіндійській міфології, вважався уособленням Сонця, на ньому літав бог Вішну. У монументальних розписах і в скульптурах зображався із золотим тулубом, яскраво-червоними крилами, дзьобом і кігтями орла та головою людини. Вважався заклятим ворогом змій; роздирання змії на дві половини символізувало торжество добра над злом. Царем цих птахів показувався Будда. У Китаї буддійських часів Г. пов'язувалась з божеством грому і блискавок, у ламаїстів це — дух гір, що крилами породжує бурю, у тюрків — переможець "водяного змія".