герма

(грец. — підпірка, стовп)

Скульптурне зображення людської голови або бюст на призматичній підставці. Спочатку з'явилося у Стародавній Греції у вигляді придорожньої піраміди з каменів, нагорі якої клали їжу для мандрівників, котру присвячували богу Гермесу, що й зумовило назву. Згодом під впливом етруських бюстів Г. стала скульптурним портретом на постаменті, вирішувалася у вигляді стовпа з бородатою головою вгорі або кам'яного стовпа над місцями поховань, що символізувало "охоронців" воріт, доріг, кордонів. Була також дорожнім покажчиком з відзначенням відстані до населеного пункту. Пізніше колони або пілястри замість капітелей увінчувалися портретними зображеннями філософів і державних діячів. Починаючи з епохи Ренесансу, Г. прикрашали палаци, площі й парки, а в мистецтві маньєризму набули примхливі форми. В меблях різьблені герми служили підпорами, консолями. Прийнято відрізняти:

гермерот — подвійна герма із зображенням дволикого Януса або Діониса з Гераклом.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. герма — -и, ж., мист., іст. Декоративний чотиригранний стовп, який завершується скульптурною головою чи бюстом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. герма — ГЕ́РМА, и, ж., мист., іст. Декоративний чотиригранний стовп, який завершується скульптурною головою або бюстом. Герми дістали назву від Гермеса (бог торгівлі і хитрощів давніх греків), якого зображували безруким і безногим (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. герма — ге́рма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. герма — ГЕ́РМА, и, ж., мист., іст. Декоративний чотиригранний стовп, який завершується скульптурною головою або бюстом. Герми дістали назву від Гермеса (бог торгівлі і хитрощів давніх греків), якого зображували безруким і безногим (Архіт. Рад. Укр.. 6, 1939, 40). Словник української мови в 11 томах
  5. герма — Ге́рма: — вид декоративної паркової скульптури, чотиригранний стовп, що завершується скульптурною головою або бюстом [30] Словник з творів Івана Франка
  6. герма — ге́рма (грец. έρμης) придорожній чотиригранний стовп, що завершується головою або бюстом. У Стародавній Греції служили межовими знаками, покажчиками шляхів. З 16 ст. – вид декоративної паркової скульптури. Словник іншомовних слів Мельничука