городня

1. Заповнений землею, глиною і каміннями чотиристінний зруб, на якому розташовувався оборонний майданчик із забором та з дахом. Дерев'яні частини звичайно обмазувалися глиною. Г. широко використовувалася в середньовічні часи у системі укріплень або для мостових устоїв.

2. Прясло дерев'яної стіни.

3. Зруб, розташований під землею.

4. Частина дерев'яного моста між биками.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Городня — Горо́дня іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Городня — Горо́дня, -дні, -днею (м.); городня́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)