1. Архітектура і монументальне мистецтво

грот

(фр. < італ. — затаєний)

1. Неглибока природна печера зі склепінчастою стелею.

2. Штучна споруда, павільйон у парку у вигляді природної печери, яка прикрашалася античними статуями, раковинами, морськими каменями. Виникла за часів ствердження стилю італійського ренесансу у заміських віллах на поч. XVI ст.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грот — грот 1 іменник чоловічого роду печера грот 2 іменник чоловічого роду вітрило Орфографічний словник української мови
  2. грот — I -а, ч. Печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. II -а, ч. Нижній великий парус на другій від носа щоглі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грот — Вістря зброї Словник застарілих та маловживаних слів
  4. грот — (франц. grotte, від італ. grotta – печера) невелика печера, яка має широкий вхід та склепінчасту стелю. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. грот — ПЕЧЕ́РА (порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні), СКЛЕП рідше, ВЕРТЕ́П церк., уроч., ЯСКИ́НЯ діал.; ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, КАТАКО́МБА (природна або штучна підземна галерея з одним або кількома виходами); ГРОТ (перев. Словник синонімів української мови
  6. грот — ГРОТ¹, а, ч. Печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (Коцюб., II, 1955, 300); На руслі ріки Кам’янки.. Словник української мови в 11 томах
  7. грот — Грот, -та м. То же, что и кіш въ мельницѣ (см. кіш 4)? А млинарь завела з тей новей млиниці: «насип там, дівчатко, до грота пшениці». Гол. ІІІ. 252. Словник української мови Грінченка