грот
ПЕЧЕ́РА (порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні), СКЛЕП рідше, ВЕРТЕ́П церк., уроч., ЯСКИ́НЯ діал.; ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, КАТАКО́МБА (природна або штучна підземна галерея з одним або кількома виходами); ГРОТ (перев. вимита водою, а також штучно створена як садово-декоративна споруда). Ховався він у лісах дрімучих, у печерах глибоких (В. Кучер); У гроті "святих" обняв нас містичний, таємний страх. Ми бачили тільки удень той морський склеп, де каміння скидалось на сонних людей (М. Коцюбинський); Отару гнали чабани. Та й їх побачили. Небогу, Її й дитяточко взяли І у вертеп свій принесли (Т. Шевченко); Щоб заглянути в нутро яскині, він мусив аж приклякнути (І. Франко); Вчора Ференц розмовляв з перебіжчиком... Той підземеллями пробрався (О. Гончар); Три доби під землею, в лабіринтах катакомб точився запеклий бій (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- грот — грот 1 іменник чоловічого роду печера грот 2 іменник чоловічого роду вітрило Орфографічний словник української мови
- грот — I -а, ч. Печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. II -а, ч. Нижній великий парус на другій від носа щоглі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грот — Вістря зброї Словник застарілих та маловживаних слів
- грот — (франц. grotte, від італ. grotta – печера) невелика печера, яка має широкий вхід та склепінчасту стелю. Словник іншомовних слів Мельничука
- грот — ГРОТ¹, а, ч. Печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (Коцюб., II, 1955, 300); На руслі ріки Кам’янки.. Словник української мови в 11 томах
- грот — (фр. < італ. — затаєний) 1. Неглибока природна печера зі склепінчастою стелею. 2. Штучна споруда, павільйон у парку у вигляді природної печери, яка прикрашалася античними статуями, раковинами, морськими каменями. Архітектура і монументальне мистецтво
- грот — Грот, -та м. То же, что и кіш въ мельницѣ (см. кіш 4)? А млинарь завела з тей новей млиниці: «насип там, дівчатко, до грота пшениці». Гол. ІІІ. 252. Словник української мови Грінченка